| Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Схилення (астрономія) (автори) |
Екваторіальна система координат
Схилення (δ) в астрономії — одна з двох координат екваторіальної системи координат. Дорівнює кутовій відстані на небесній сфері від площини небесного екватора до світила і зазвичай виражається в градусах, хвилинах і секундах дуги. Схилення додатне на північ від небесного екватора і від'ємне на південь.
- Об'єкт на небесному екваторі має схилення 0°
- Схилення північного полюса небесної сфери дорівнює +90°
- Схилення південного −90 °
У схилення завжди вказується знак, навіть якщо схилення позитивне.
Схилення небесного об'єкта, що проходить через зеніт, дорівнює широті спостерігача (якщо вважати північну широту зі знаком +, а південну негативною). У північній півкулі Землі для заданої широти φ небесні об'єкти зі схиленням δ > 90° — φ не заходять за горизонт, тому називаються незахідними. Якщо ж схилення об'єкта δ < -90° + φ, то об'єкт називається несхідними, а значить він не спостерігається на широті φ.[1]
Примітки[]
- ↑ Зигель Ф. Ю. Сокровищница звёздного неба — путеводитель по созвездиям и Луне / Под ред. Г. С. Куликова. — 5-е изд. — М.: Наука, 1986. — С. 57—58. — 296 с. — 200 000 экз.
Див. також[]
- Системи небесних координат
- Пряме схилення
- Екваторіальне монтування